|
Поради батькам Пам'ятка для батьків У спілкуванні зі своїми дітьми:
Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:
Фактори ризику жорстокого поводження з дітьми. Ці фактори ризику присутні не у всіх соціальних і культурних умовах, але вони дають загальне уявлення при спробах зрозуміти причини жорстокого поводження з дітьми. Незважаючи на те, що жорстоке поводження з дітьми зустрічається у всіх сім'ях, навіть тих, які виглядають дуже благополучними для оточуючих, все ж є деякі обставини, що збільшують ризик жорстокого поводження з дітьми. Ряд чинників у взаєминах в сім'ях або між сексуальними партнерами, друзями і ровесниками може підвищувати ризик жорстокого поводження з дітьми, наприклад: проблеми в галузі фізичного або психічного здоров'я чи розвитку будь-якого члена сім'ї; розлад у родині або насильство між іншими членами сім'ї; ізольованість в співтоваристві або відсутність кола підтримки; відсутність підтримки у вихованні дитини з боку інших членів сім'ї. Окремі особливості громад та спільнот можуть підвищити ризик жорстокого поводження з дітьми. Вони включають: гендерна і соціальна нерівність; відсутність належного житла або послуг для підтримки сімей, а також відповідних інститутів; високі рівні безробіття і злиднів; легкий доступ до алкоголю і наркотиків; неналежні стратегії і програми по запобіганню жорстокому поводженню з дітьми, дитячої порнографії, дитячої проституції і дитячої праці; соціальні і культурні норми, які підтримують або прославляють насильство над іншими, що схвалюють застосування тілесних покарань, що вимагають жорстких гендерних ролей або принижують статус дитини у взаєминах між батьками і дітьми; соціальні, економічні, медико-санітарні та освітні стратегії, які призводять до поганих життєвих стандартів або соціально-економічної нерівності або нестабільності. Насилля в сім'ї Насильство в сім'ї, що відбувається на очах дитини, є найсильнішим травмуючим фактором саме по собі. Навіть якщо мати робить все можливе, щоб захистити своїх дітей від насильства, навіть якщо батько не чіпає дітей ніколи, але регулярно б'є матір - ситуація від цього не стає менш руйнівною. Якщо чоловік почав регулярно бити дружину - кращим способом захисту дітей є розрив такого шлюбу. Алкоголь і наркоманія Життя в сім'ї з алкоголіком або наркоманом - важке випробування для дітей, і в будь-який момент може легко привести до жорстокого поводження та бездоглядності. П'яні батьки не в змозі піклуватися про своїх дітей, приймати правильні батьківські рішення і контролювати свої, часто небезпечні, імпульси. Зловживання психоактивними речовинами також часто призводить до фізичного насильства. Психічне захворювання члена сім'ї без адекватного лікування Батьки, які страждають від депресії, тривожних розладів, біполярних розладів або інших психічних захворювань не завжди можуть подбати про самих себе, тим більше про своїх дітей. Психічно хворі мати або батько часто кидають своїх дітей без нагляду, або швидко спалахують безпричинним гнівом. Адекватне лікування психічного захворювання нерідко дозволяє уникнути цих явищ і покращує якість турботи про дітей. Відсутність навичок виховання дітей Деякі батьки не мають базових навичок догляду за дитиною і її виховання. Наприклад, батьки-підлітки можуть мати нереалістичні уявлення про те, що потрібно для догляду за маленькими дітьми. Або батьки, які самі були жертвами жорстокого поводження в дитинстві, просто не уявляють, що власних дітей можна виховувати якось інакше. У таких випадках школа батьків, психотерапія і групи підтримки батьків - сприяють придбанню необхідних батьківських навичок. Стрес і відсутність підтримки Виховання дитини - це серйозна праця, особливо якщо це доводиться робити самотужки, без підтримки з боку сім'ї, друзів або суспільства; особливо якщо батьки зазнають серйозних фінансових труднощів. Догляд за дитиною з інвалідністю, особливими потребами в догляді, або зі складнощами в поведінці - також є серйозною проблемою. Вкрай важливо отримувати емоційну і фізичну підтримку в таких ситуаціях. Фактори ризику з боку дитини Важливо підкреслити, що діти є жертвами і їх ніколи не можна звинувачувати за жорстоке поводження. Деякі індивідуальні особливості дитини можуть посилити ймовірність жорстокого поводження з нею: дитина у віці до 4 років або підліток; небажана дитина або дитина, яка не виправдовує очікувань батьків; дитина, що має особливі потреби, постійно плаче або має патологічні фізичні особливості. Фактори ризику з боку батьків або вихователів Деякі особливості батьків або вихователів можуть підвищити ризик жорстокого поводження з дитиною. Серед них можна перерахувати наступні: труднощі, пов'язані з новонародженим; залишення дитини без уваги; самі піддавались жорстокому поводженню в дитинстві; необізнаність щодо розвитку дитини або нереальні очікування; зловживання алкоголем або наркотиками, в тому числі під час вагітності; залученість в злочинну діяльність; фінансові труднощі. Профілактика Для профілактики жорстокого поводження з дітьми необхідний комплексний підхід. Ефективними є ті програми, які підтримують батьків і прищеплюють позитивні батьківські навички. Вони включають: відвідування батьків і дітей на дому медсестрами для підтримки, навчання та надання інформації; навчання батьків, зазвичай групове, для поліпшення навичок виховання дітей, розширення знань про розвиток дитини та стимулювання стратегій позитивного поводження з дітьми; багатокомпонентні заходи, зазвичай включають підтримку і навчання батьків, дошкільну освіту і догляд за дитиною. Програми по запобіганню травм голови в результаті жорстокого поводження (так званого синдрому струшування дитини з нанесенням травматичного пошкодження мозку) – орієнтовані на молодих батьків до їх виписки з лікарні, які інформують про небезпеки синдрому струшування дитини з рекомендаціями щодо постійного плачу дитини. Програми по запобіганню сексуального насильства над дітьми зазвичай проводяться в школах і навчають дітей в наступних областях: право власності на своє тіло; різниця між хорошими і поганими дотиками; як розпізнавати загрозливі ситуації; як сказати "ні"; як розповісти про неправильне поводження дорослої людини. Чим раніше в житті дитини проводяться такі заходи, тим більш корисними вони є для дитини (наприклад, когнітивний розвиток, поведінкова і соціальна компетенція, освітня підготовка) і для суспільства (наприклад, зменшення кількості правопорушень і злочинів). Раннє розпізнавання випадків в поєднанні з безперервною турботою про дітей, що стали жертвами насильства, може сприяти зменшенню масштабів повторного жорстокого поводження і його наслідків. Роль педіатра у профілактиці жорстокого поводження з дітьми Незначні травми у дітей надзвичайно поширені, і більшість з них не є результатом зловживання або несумлінності батьків. Але, на жаль, часто лікарі залишають без уваги випадки фізичного насильства над дітьми. Якщо ці травми були невірно розцінені як "випадкові", такі діти нерідко знову звертаються за медичною допомогою, вже з більш серйозними травмами, а нерідко і гинуть від них. Педіатри повинні бути насторожі, щоб вчасно помічати фактори ризику, в тому числі: ознаки сімейного неблагополуччя, надлишкову вимогливість батьків до дитини, наявність у дитини інвалідності за соматичним або психічним захворюванням, наявність стресів у родині (особливо в сім'ях військовослужбовців), низький фінансовий дохід сім'ї, відомості про застосування фізичного насильства цими батьками раніше. Особливо пильної уваги педіатра, в зв'язку з високим ризиком застосування фізичного насильства, заслуговують ті батьки, які пред'являють дитині вимоги, які не відповідають її віку і можливостям; ті батьки, які не виявляють співчуття до своєї дитини, а також ті, хто використовує жорсткі або суперечливі тактики виховання своєї дитини. Однак навіть якщо в сім'ї є цілий ряд факторів, що збільшують ризик застосування фізичного насильства - виникнення насильства не є неминучим, і можна вжити заходів, щоб запобігти йому. Наприклад, педіатри мають унікальну можливість навчати батьків реалістичним очікуванням щодо розвитку дитини, і підтримувати їх в психологічній і соціальній сфері. Підозра фізичного насильства на підставі огляду Ряд симптомів може свідчити про фізичне насильство над дитиною. Наприклад, коли батько дає пояснення того, як сталася травма, але час і / або механізм травми не узгоджуються з фактичними даними. Деякі травми, такі як множинні переломи у дошкільника, або переломи у немовлят (які не вміють повзати або ходити) також є вкрай підозрілими. Деякі батьки розповідають про те, що їх дитина отримала смертельну травму через падіння з невеликої висоти, але в дійсності ці види травм рідко закінчуються смертельним результатом. Якщо лікар підозрює провину батьків як причину травм дитини, він має право провести додаткові дослідження як основних, так і вторинних ушкоджень, щоб виключити або підтвердити фізичне насильство. Жорстоке поводження з дітьми є серйозною, поширеною і багатогранною проблемою, яка виходить далеко за рамки синців і переломів. Помітним зазвичай є тільки фізичне насильство, але жорстоке поводження з дитиною має багато інших форм, таких як емоційне ігнорування і бездоглядність, які не такі помітні оточуючим, однак залишають не менше глибокі «шрами» маленькій людині. Ігнорування потреб дитини, залишення їїо в небезпечній ситуації з високим ризиком травм або смерті, приниження дитини і переконання її в тому, що вона є марним тягарем - ось лише деякі приклади жорстокого поводження. Всіх їх об'єднує одне: вони наносять дитині глибокі емоційні травми. Види жорстокого поводження з дітьми Є кілька видів жорстокого поводження з дітьми, але основним елементом, який об'єднує їх, є негативний емоційний вплив на дитину. Діти потребують передбачуваності, їм потрібно бути впевненими в тому, що батькам вкрай важлива їх безпека. Однак в неблагополучних сім'ях діти ніколи не можуть передбачити дії своїх батьків. Світ цих дітей непередбачуваний, це страшне місце без правил. Що зараз трапиться: чи дадуть йому ляпас, суворо закричать, проігнорують його? Чи буде вечеря сьогодні на столі? Ця невизначеність руйнує дощенту відчуття безпеки у дитини, і дає взамін почуття невизначеності і самотності. Емоційне насильство над дитиною Невиконання базових батьківських обов'язків Дитяча бездоглядність - вкрай поширений тип жорстокого поводження з дітьми. Вона полягає в невиконанні батьками базових функцій, таких як достатнє харчування дитини, одяг, засоби гігієни, або батьківська турбота. Дитяча бездоглядність не завжди очевидна. Іноді батьки можуть раптово втратити здатність доглядати за дитиною, через серйозну травму, депресії або тривоги. Але найчастіше бездоглядність і залишення дитини в небезпеці пов'язано зі зловживанням алкоголем або наркотичними препаратами. Діти старшого віку можуть не показувати стороннім людям ознаки бездоглядності, вони іноді беруть на себе функції турботи про батьків. Але їх власні фізичні та емоційні потреби залишаються незадоволеними. Фізичне насильство над дитиною Фізичним насильством називається нанесення тілесних ушкоджень, травм дитині. Це може бути як результатом навмисної спроби завдати шкоди дитині, так і мимовільним наслідком нестримного гніву. Це також може бути результатом суворої дисципліни; таких методів, як биття ременем, або інших тілесних покарань, які є недоречними зважаючи на вік дитини або її фізичний стан. Багато батьків і опікуни, які застосовують фізичне насильство по відношенню до дітей, наполягають, що їхні дії є лише формою дисципліни, що вони таким способом виховують дитину. Однак є чітка межа між використанням фізичного покарання заради дисципліни і фізичним насильством над дитиною: виховання дитини, навчання її відрізняти добро від зла - не повинно супроводжуватися хронічним страхом. Фізичне насильство, на відміну від фізичного покарання, містить такі елементи: непередбачуваність; залежність від ступеня гніву; використання страху, як регулятора поведінки. Сексуальне насильство над дитиною: прихований вид насильства Сексуальне насильство над дитиною є найважчою формою жорстокого поводження, це пов'язано з тим, що воно приховане під товстим шаром таємниці, провини і сорому. Важливо розуміти, що сексуальне насильство не завжди пов'язано з генітальним контактом. Заняття сексом на очах у дитини, демонстрація їй сексуального матеріалу, розгляд геніталій дитини без тілесного контакту або зйомки дитячої еротики чи порнографії - також є формами сексуального насильства. Зазвичай сексуальне насильство відбувається за участю близького родича або друга сім'ї, з ким дитина добре знайома і кому цілком довіряє. Такому виду насильства піддаються далеко не тільки дівчатка-підлітки. Хлопчики і дівчатка незалежно від віку, можуть піддатися сексуальному насильству з боку дорослої людини. Діти наполегливо приховують випадки сексуального насильства над собою, через сором, почуття провини, страх покарання і насмішок. Крім фізичних ушкоджень, які можуть бути викликані сексуальним насильством, емоційна складова викликає потужну травму з далекосяжними наслідками. Діти, які зазнали сексуального насильства, мучаться від почуття сорому і провини. Вони дуже часто вважають себе винними у трагедії, вважають, що самі спровокували дорослого, і недооцінюють його провину. Це може спровокувати у дитини сильну ненависть до себе, і серйозні сексуальні проблеми з віком; може привести до надмірної розбещеності, або навпаки - нездатності мати інтимні стосунки. Сором від пережитого сексуального насильства дуже заважає гармонійному розвитку дитини. Такі діти відчувають масу тривог: вони хвилюються, що інші діти не повірять їм, будуть злитися на них, дражнити їх; вони бояться, що розповівши про те, що сталося, вони спровокують розлучення батьків. КЛАСИФІКАЦІЯ ТИПІВ ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ Можна виділити наступні типи жорстокого поводження з дітьми, які можна виділити на основі досвіду роботи з сім‘ями та безпосередньо з дітьми:
|
Емоційне насильство може серйозно пошкоджувати психічне здоров'я дитини, порушувати її соціальний розвиток, і наслідки таких психологічних травм можуть отруювати життя цієї людини до самої старості. Приклади емоційного насильства над дітьми, включають: постійні приниження, осуд і закиди в бік дитини; постійне негативне порівняння з іншими дітьми; переконання дитини в тому, що в ній немає нічого хорошого, що вона «нічого не варта», що вона «погана», є «тягарем» або «помилкою» батьків; часті крики, погрози або залякування дитини; ігнорування дитини заради покарання, або почуття огиди до дитини; обмеження фізичного контакту з дитиною: позбавлення її обіймів, поцілунків, або інших проявів батьківської любові, прояв насильства при дитині відносно чоловіка, братів або сестер, домашніх тварин. 
