Напрямки діяльності практичного психолога

Основною спрямованістю роботи практичного психолога загальноосвітньої школи № 35 є психологічний супровід учнів у процесі адаптації до навчання у школі та адаптації при переході з молодшої школи в старшу.
У зв'язку з цим психолог веде цілеспрямовану роботу з першокласниками та їх батьками; проводить батьківські збори для батьків майбутніх першокласників.
У своїй роботі використовує методики і техніки, рекомендовані районним методичним центром.

Для вчителів молодшої школи проводяться соціально-психологічні тренінги з метою створення в групах комфортної атмосфери взаємозв'язку між усіма учасниками, активації спілкування, навчання навичкам зняття тілесної напруги, корекції негативних емоційних проявів.
Психолог проводить групові консультації та бесіди з учнями 5-х класів. Також ці діти проходять психологічну діагностику з метою з'ясування рівня адаптації до нових умов навчання у старшій школі, рівня тривожності. З виявленої «групою ризику» проводиться індивідуальна робота.
У школі має місце модель виявлення обдарованих дітей. Вона вдосконалюється з року в рік.
Управління розвитком дитячої обдарованості в школі є тим важелем, який націлений на активізацію керівних працівників, вчителів-предметників, класних керівників, учнівського активу, дитячих колективів, батьків, шляхом створення всіх необхідних умов для прояву і розвитку їх творчого потенціалу в напрямку діяльності з обдарованими дітьми.
Діяльність з розвитку обдарованості школярів у першу чергу охоплює розвиток інтелектуальних здібностей та обдарувань дітей у навчальному процесі, яка включає педагогічні заходи щодо розвитку дитячої обдарованості: психологічне забезпечення розвитку обдарованості; використання можливостей навчального процесу з розвитку обдарованості.

Робота з дітьми з особливими освітніми потребами в Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №35 Харківської міської ради Харківської області

У сучасному світі інтеграція дітей із особливими освітніми потребами в масові освітні заклади – це глобальний суспільний процес, який стосується всіх високорозвинених країн. Його основою є готовність суспільства і держави переосмислити систему ставлення до інвалідів та осіб із обмеженими можливостями здоров’я з метою реалізації їх прав на надання рівних з іншими можливостей у різних галузях життя, включаючи освіту. Реформа освіти в Україні покликала до життя й реформу в спеціальній освіті дітей з особливими потребами. У нашому суспільстві є різні категорії учнів та вихованців, певна частина з яких має проблеми, пов’язані зі здоров’ям та розвитком. На жаль, сьогодні спостерігається тенденція до зростання кількості дітей, які потребують соціальної адаптації, корекційнореабілітаційної допомоги. В Україні на сьогодні накопичено значний досвід залучення дітей з особливими потребами до навчання в найближчих за місцем проживання загальноосвітніх навчальних закладах. Визнано, що діти в таких умовах краще адаптуються до навколишнього середовища, оволодівають соціальними навичками, почуваються більш самостійними, потрібними в суспільстві.

Головна мета навчального закладу – дати всім учням можливість повноцінного соціального життя, активної участі в житті колективу, забезпечуючи взаємодію учасників групи,  турботу одне про одного як членів співтовариства.

Завдання навчання дитини з особливими освітніми потребами полягає в організації навчально-виховного процесу, який би задовольняв освітні потреби всіх дітей; розробці системи надання спеціальних освітніх і фахових послуг для дітей з особливими освітніми потребами; створенні позитивного клімату в шкільному середовищі.

Доцільним у процесі планування роботи  загальноосвітнього закладу щодо впровадження роботи з дітьми з особливими освітніми потребами на наступний навчальний рік є дотримання:

• нормативно-правової бази: Законів України «Про освіту», «Про охорону дитинства»; «Про реабілітацію інвалідів в Україні»; Державного стандарту початкової загальної освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку; Концепції розвитку інклюзивного навчання; Програм, наказів, розпоряджень у галузі інклюзивної освіти тощо; 
• трактування понять «дитина з освітніми потребами», як системи освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу; «інтеграції», як процесу введення дітей з особливими освітніми потребами в загальний освітній простір; «дітей з особливими освітніми потребами», як учнів, чиї освітні потреби виходять за межі загальноприйнятої норми; «інклюзивної школи», як закладу освіти, який відкритий для навчання всіх дітей, незалежно від їх фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних, мовних чи інших особливостей;

• особистісно-орієнтованої моделі навчання:
  • вчителі визнають, що кожна дитина розвивається у власному темпі і має індивідуальні особливості;
  • вчителі діють, перш за все, як помічники (фасилітатори), а лише потім як викладачі;

• навчання – це постійний процес;
• учням пропонуються конкретні навчальні завдання з відомим багажем досвіду;
•   навчання в школі надихає на нові досягнення і приносить задоволення;

• учні активно залучаються до розв’язання проблем і планування;

• наголос робиться на розумінні основних понять;
• вчителі створюють навчальні ситуації, орієнтовані на прямий досвід, суспільні взаємодії та дослідження;
• вчителі сприймають запитання дітей і скеровують їхнє мислення за допомогою запитань, що потребують розгорнутої відповіді;
• учні працюють парами і малими групами;
• батьки розглядаються як перші вчителі та партнери;
• спілкування з сім’ями починається на початку навчального року і продовжують до закінчення закладу;
  • наступних рекомендацій:
• продовжити систематичне обговорення питань стосовно інтегрованого та навчання дітей з особливими освітніми потребами на нарадах;
• співпрацювати з представниками соціально-психологічною службою, медичними установами;
• використовувати в роботі схему «Діти з особливими потребами»:

Переваги навчання дітей з особливими освітніми потребами

1. Для дітей з особливими освітніми потребами: – завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей;

 – однолітки відіграють роль моделей для дітей з особливими освітніми потребами; – оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально; – навчання здійснюється з орієнтацією на сильні риси, здібності та інтереси дітей;

 – діти мають можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими однолітками та участі в громадському житті.

2. Для інших дітей: – діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей;

 – діти вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них;

 – діти вчаться співробітництва;

– діти вчаться поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим.

3.      Для педагогів та фахівців: – учителі оволодівають різноманітними педагогічними методиками, що дає їм змогу ефективно сприяти розвитку дітей з урахуванням їхньої індивідуальності; – спеціалісти починають сприймати дітей цілісніше, а також вчаться дивитися на життєві ситуації очима дітей.

На 1 Установчому з’їзді Товариства психологів України 20 грудня 1990 року в м. Києві прийнято Етичний кодекс психолога. Цей нормативний акт є гарантом високопрофесійної, гуманної, високоморальної діяльності психологів України, здійснюваної залежно від спеціалізації та сфери їх інтересів.

Даний Кодекс являє собою сукупність етичних норм, правил поведінки, що склалися у психологічному співтоваристві й регулюють його життєдіяльність. Об’єктом досліджень і впливу психологів є внутрішній світ особистості, тому їхні контакти з іншими людьми повинні бути теплими, доброзичливими, цілющими.

Етичний кодекс сприяє більш успішними здійсненню психологами своєї професійної діяльності. Зокрема, шкільним і вузівським психологам допомагає у підвищенні ефективності навчання і виховання учнів та студентів; психологам у галузі охорони здоров’я - у виконанні функцій, пов’язаних з профілактикою захворювань, лікуванням, реабілітацією пацієнтів; психологам у сфері державного управління - у психологічному забезпеченні загального і галузевого управління.

Заснована Товариством психологів України Комісія з етики проводить роботу, спрямовану на правильне тлумачення психологами Етичного кодексу, здійснює контроль за його додержанням, забезпечує формування у психологів сприйняття цього кодексу як зобов’язання перед громадськістю, як одного з важливих актів чинного законодавства.

1.             Відповідальність

1.1.                Психологи несуть особисту відповідальність за свою роботу.

1.2.                Психологи повинні всіляко запобігати і не допускати антигуманних наслідків у свої професійній діяльності.

1.3.                Психологи повинні утримуватися від будь-яких дій чи заяв, що загрожують недоторканості особи; не мають права використовувати свої знання і становища з метою приниження людської гідності, пригнічування особистості або маніпулювання нею; несуть відповідальність за додержання пріоритету інтересів людини.

1.4.                На психологів покладається відповідальність за надійність використовуваних методів та програмного забезпечення, надійність обробки даних досліджень, у тому числі і тих, які проводяться з використанням комп’ютерних технологій.

1.5.                Психологи застосовують лише ті знання, якими вони володіють відповідно до своєї кваліфікації, повноважень і соціального статусу.

2.             Компетентність

2.1.                Психологи постійно поповнюють свої знання про нові наукові досягнення в галузі їхньої діяльності, беруться за розв’язання тільки тих завдань, які належать до сфери їх компетенції. У разі непосильності завдання психологи передають його іншому досвідченому фахівцеві або допомагають людині, яка звернулася за підтримкою, налагодити контакт з професіоналами, що можуть надати адекватну допомогу.

2.2.                Психологи не застосовують методів і процедур, не апробованих центральними органами Товариства психологів України. У тих випадках, коли психологічні методики лише проходять випробування (з дозволу контрольних органів Товариства), психологи, проводячи експеримент з обмеженим контингентом досліджуваних, попереджають їх про застосування неперевірених методів і технічних пристроїв або про свій недостатній рівень оволодіння ними.

2.3.                Психолог публікує під своїм ім’ям лише ту працю, яка повністю виконана ним самим або містить істотний власний внесок; недопустима публікація з метою особистої, матеріальної вигоди недостатньо підготовлених праць, а психолог не може виконувати практичної роботи, не маючи належної кваліфікації та досвіду.

2.4.                Психолог прагне до адекватних знань про свої індивідуальні якості та особливості і визначення меж власних професійних можливостей. Власні психологічні проблеми (які негативно впливають на якість виконання обов’язків) можуть бути показником професійної непридатності і мають якомога швидше коригуватись та розв’язуватись психологом.

3.             Захист інтересів клієнта

3.1.                Психологи суворо додержуються принципу добровільної участі клієнта в обстеженнях. Під час роботи з дітьми, пацієнтами з тяжкими психічними розладами (тобто в крайніх випадках) допускаються відхилення від принципу добровільності, але в межах законодавчих норм; обов’язком психолога є намагання налагодити з клієнтом співробітництво. Психологи утримуються від непотрібних лікувань клієнта.

3.2.                Психологи, вступаючи у контакт з особами, для яких він є обов’язково-примусовим (наприклад, у разі проведення психологічної експертизи), не мають права змушувати клієнта повідомляти відомості поза його волею, не можуть вживати примусових заходів для одержання даних, крім випадків, коли така інформація сприятиме безпеці навколишніх або самого клієнта.

3.3.                Психологи не беруть участі в діях, спрямованих проти свободи особи. Вони не мають права змушувати клієнта розповідати про свою життєву філософію, політичні, релігійні чи етичні переконання, не повинні вимагати відмовитися від них.

3.4.                Психологи беруть на себе професійну відповідальність за кваліфіковане обстеження, консультування, лікування. Вони домовляються про терміни завершення своєї діяльності або доцільність направлення клієнта до іншого компетентного спеціаліста. Відповідальність з психолога знімається, якщо він упевнився, що інший спеціаліст узяв відповідальність за клієнта на себе.

3.5.                Психологи не мають матеріальних або особистих привілеїв, не можуть використовувати свої знання і становище, довірливе ставлення і залежність клієнта у власних корисливих інтересах. У тих випадках, коли послуги є платними, про фінансові умови домовляються заздалегідь; не встановлюється додаткова оплата за консультації і не береться плата з тих, кого психолог навчає або збирається екзаменувати. Якщо клієнт може отримати психологічну допомогу безкоштовно або меншим коштом в іншого фахівця, то психолог інформує про це клієнта.

3.6.                Психолог уникає встановлення неофіційних взаємин із клієнтом, якщо це може стати на перешкоді проведенню діагностичної, консультаційної і корекційної роботи з ним. Між психологом і клієнтом не повинно бути статевої близькості у період, коли психолог несе відповідальність за нього.

3.7.                Психолог має право вирішувати, на якому етапі консультування або лікування можна дати об'єктивний професійний висновок, а у випадках, коли він не може діяти в інтересах клієнта, роз'яснює йому і батькам (опікунам, піклувальникам) реальний стан справ.

3.8.                Висновок за результатами проведеного обстеження чи лікування робить сам психолог, він не може перекладати це на інших. Психолог повинен чітко і однозначно формулювати висновок, так щоб його можна було правильно зрозуміти і використати отримані дані на користь клієнта.

3.9.                Психолог не робить висновків і не дає порад, не маючи достовірних знань про клієнта або ситуацію, в якій він перебуває. У звіті (висновку) психолога має міститися лише необхідна і водночас достатня, що відзначається цілковитою надійністю результатів, інформація для роз'яснення поставленого завдання, вказуватися межі здійснюваних досліджень, характер виявлених симптомів - постійний чи тимчасовий.

3.10.           Психолог у доступній формі повідомляє обстежуваному про поставлений діагноз і методи та засоби допомоги. При цьому він зобов'язаний обачливо і обережно висловлюватися щодо виявлених патологій у психічному стані клієнта. Психолог обов'язково попереджає про те, хто і для чого може використати ці дані; він не може приховувати від людини, які офіційні рішення можуть бути винесені на підставі висновку.

Психолог уповноважений особисто запобігати некоректному і неетичному використанню результатів досліджень і повинен виконувати цей обов'язок незалежно від посадової субординації.

4.             Конфіденційність

4.1.                Психолог зобов'язаний додержуватися конфіденційності у всьому, що стосується взаємин з клієнтом, його особистого життя і життєвих обставин. Виняток становлять випадки, коли виявлені симптоми є небезпечними для клієнта та інших людей, і психолог зобов'язаний поінформувати тих, хто може надати кваліфіковану допомогу.

Конфіденційності можна не додержуватись, якщо клієнт просить або згоджується, аби в його інтересах інформацію було передано іншій особі.

4.2.                Психолог не збирає додаткових відомостей про обстежуваного без його згоди і задовольняється лише тією інформацією, яка потрібна для виконання професійного завдання. Запис на магнітну стрічку і відео плівку, фотографування і занесення інформації про клієнта до комп'ютерних банків даних здійснюється тільки за згодою учасників.

4.3.                Психолог зобов'язаний оберігати  професійну таємницю, не поширювати відомостей, отриманих у процесі діагностичної і корекційної роботи, додержуватись анонімності  імені клієнта (наприклад,  під час навчання, в публікаціях). Для демонстрації і прослуховування будь-яких матеріалів потрібен письмовий дозвіл людини, за чиєю згодою вони були написані; на вимогу клієнта матеріали негайно знищуються.

4.4.                Документація роботи психологів повинна вміщувати лише професійно необхідні матеріали. До цих матеріалів, пов'язаних із конфіденційним   змістом діяльності психологів, має виключатися доступ сторонніх осіб. У тих же випадках, коли психологи звертаються до інших фахівців, потрібно спеціально ознайомити їх із питаннями, що стосуються умов і терміну зберігання таких матеріалів, а також обмежень у використанні інформації про клієнта і попередити про міру відповідальності за недодержання конфіденційності.

4.5.                Якщо психолог не в змозі надалі виконувати свої функції, він з'ясовує, чи потрібно зберігати матеріали (також і інформацію, занесену  до  комп'ютера). В разі потреби психолог повинен передати виконання покладених на нього функцій іншому фахівцеві.

4.6.                Психолог інформує клієнтів про правила додержання конфіденційності. Смерть або зникнення обстежуваного не звільняє психолога від потреби зберігати професійну таємницю.

4.7.                Психолог не передає методичних матеріалів особам, які не уповноважені здійснювати психологічну діяльність; не розкриває суті і призначення конкретної методики (за винятком доступних роз'яснень правоохоронним і судовим органам).

5.             Етичні правила психологічних досліджень

5.1.                Планування психологічних досліджень передбачає дотримання таких умов:

·      визначення об'єкта дослідження;

·      чітке й однозначне формулювання його мети і завдань;

·      встановлення контингенту обстежуваних;

·      прогнозування можливостей використання одержаних результатів - наприклад, оцінювання перспективи професійної успішності, формування спільного колективу, психологічного втручання тощо). Психолог самостійно вибирає методи роботи, керуючись при цьому вимогами максимальної ефективності та наукової обгрунтованості.

5.2.                Психолог забезпечує цілковиту надійність результатів, відповідає за  рішення, які приймають офіційні особи на основі його висновків та рекомендацій, запобігає можливим помилкам у діяльності непрофесіоналів, котрі допомагають у роботі, але не ознайомлені з вимогами, що стосуються обмежень у використанні інформації про досліджуваних. Психолог несе відповідальність за правильне і доступне роз'яснення непрофесіоналам суті застосованих психологічних методів, а також за можливі антигуманні наслідки. Щодо психолога використовується принцип, аналогічний принципу презумпції невинності у судочинстві. Вина психолога в порушенні Етичного кодексу повинна бути доведена Комісією з етики Товариства психологів України.

5.3.                Психолог зводить до мінімуму ризик ненавмисного негативного впливу на тих, хто бере участь в експерименті. Коли очікується, що дослідження або лікування може викликати у клієнта психогенну реакцію, психолог повинен отримати дозвіл Комісії з етики на проведення роботи з ним. Якщо умови експерименту потребують необізнаності досліджуваних з його суттю і результатами, психолог має пересвідчитися в тому, що це не завдасть шкоди жодному з учасників дослідження. Такі відомості можуть бути розкриті після завершення експериментальної програми.

5.4.                Психолог заздалегідь інформує клієнтів про право відмовитися від участі в дослідженні. Коли ж вони дають згоду взяти участь в експерименті, психолог має переконатися в тому, що таке рішення прийняте незалежно від нього або інших осіб (наприклад, батьків, опікунів, піклувальників, які наполягають пройти обстеження).

6.             Кваліфікована пропаганда психології

6.1.                Психологи інформують науковців, учителів, лікарів, широку громадськість про свою галузь діяльності на основі об'єктивних, точних даних таким чином, щоб не дискредитувати професію психолога і психологію як науково-практичний комплекс.

6.2.                Психолог не виступає з публічними заявами для реклами або самореклами. Розміщуючи у засобах масової інформації оголошення про надання психологічних послуг населенню, повідомляє тільки своє ім'я, адресу, номер телефону, професійну кваліфікацію, науковий ступінь, галузь психології, години прийому. В рекламному проспекті не може мовитися про суми гонорару, не даються гарантії, не перелічуються здобутки та успішні випадки  лікування, консультування, експертизи. Оголошення мають містити інформацію про мету курсів, а не обіцянки стосовно досягнення специфічних результатів. Психолог повинен брати професійну участь у навчальних програмах для населення, однак він має право робити це лише за умови, якщо вони виключають сумнівні методи і не ефективні процедури.

6.3.                Поради психолога у засобах масової  інформації мають подаватися в узагальненій формі, без посилань на конкретні факти і ситуації, щоб не допустити розголошення конфіденційної інформації.

Усні виступи, друковані матеріали, аудіовізуальна та інші публікації, в яких наводяться з ілюстративною метою клінічні випадки, повинні виключати ідентифікування особи, групи чи організації. Методики публікуються тільки у формі, яка дає змогу зберегти їхню валідність та надійність.

7.             Професійна кооперація

7.1.                Психолог, ведучи професійну дискусію, не повинен дискредитувати колег або представників інших професій, які використовують ті самі або інші наукові методи, він має виявляти повагу до наукових шкіл і напрямів. Психолог цінує професійну компетентність, високу культуру та ерудицію, відповідальне ставлення до справи колег та представників інших професій. Якщо ж психолог виявить ненауковість чи неетичність у професійній діяльності колеги, він повинен сприяти виправленню ситуаціі. У разі неуспіху цих усиль психолог може виступити з об'єктивною, аргументованою критикою роботи колеги у психологічному співтоваристві. У тих же випадках, коли критика на адресу члена Товариства виявляється  суб'єктивною, упередженою, він має право звернутися до Комісії з етики, виснавок якої  може використати для спростування несправедливих оцінок чи критики.

7.2.                Психолог не може застосовувати маніпулятивні методи для здобуття прихильності  і привернення на свій бік клієнтури, не повинен намагатися стати монополістом у своїй галузі. Про досягнуті результати в теоретичній і практичній психології він зобов'язаний інформувати психологічну громадськість, ділитися набутим під час своєї професійної діяльності досвідом.

7.3.                Розв'язуючи конкретні завдання обстеження, консультування і лікування людей, психолог вирішує, чи може він використати знання, технічні й адміністративні можливості інших фахівців на благо клієнта та за згодою клієнта вступити в контакт з ними, зокрема особами, які лікують або лікували його раніше. Психолог бере відповідальність за клієнта, лише  переконавшись, що той не  має клієнтурних стосунків з іншими психологами.

7.4.                Психолог забезпечує персонал адекватною інформацією про клієнтів, які користуються  його послугами, передає у розпорядження колег тільки надійні І валідизовані психологічні методи, технічний інструментарій і відкриття. Всі професійні взаємини  будуються на основі Закону про авторські права.

7.5.                У вирішенні спірних питань психолог керується положеннями даного  Етичного кодексу. Арбітром може бути Комісія з етики Товариства психологів України.

7.6.                За порушення чинного законодавства, Статуту Товариства психологів та  Етичного кодексу на психолога можуть бути накладені Комісією з етики такі стягнення:

·      попередження;

·      догана;

·      виключення з членів Товариства.

У разі виявлення порушень психологами, які не є членами Товариства, Комісія з етики звертається до інших громадських організацій чи державних установ з тим, щоб вони вжили потрібних заходів до винного.

7.7.                 Рішення Комісії з етики може бути скасоване Президією або З'їздом Товариства психологів.